Не вживаємо слово «сепаратист», бо не маємо нагнітати обстановку — журналістка з Молдови

Громадське радіо продовжує цикл передач «Відверто про війну». Ми говоримо про медійників у зонах конфліктів і те, як війна змінює світосприйняття.

У четвертому випуску ми поговоримо про  роль ЗМІ у запобіганні збройних конфліктів.

Наші співрозмовники:

– журналістка Громадського телебачення Анастасія Станко

ФБ-сторінка Антастасії Станко

– медіатренер Сергій Штурхецький

Громадське радіо

– журналістка молдовської телекомпанії Publika TV, яка мовить молдовською та російською мовами, Оксана Боднар

ФБ-сторінка Оксани Боднар

 

У 2014 році, коли Росія окупувала Крим та розв’язала збройний конфлікт на Сході України, українські журналісти виявилися не готовими до роботи в умовах війни. Не всі усвідомлювали, яку силу матиме слово журналіста. Вчилися в процесі роботи, робили серйозні помилки. Про свої розповідає журналістка Громадського телебачення Анастасія Станко.

«Я їздила у Донецьк, коли він був вже захоплений, але туди можна було в’їхати, я їздила у Луганськ, Луганську область. Якщо говорити про серйозні бойові дії, то я їздила в батальйон «Айдар», бо в ньому воювали мої друзі. Мені було важливо побачити їх, я через них переймалася і, чесно кажучи, не дуже розуміла, що таке війна, як це виглядає, що є люди, які живуть на цій території, по них стріляють, війська йдуть. Зараз я розумію, що тоді нічого не усвідомлювала те, як виглядає війна, що це, які ризики, як її висвітлювати. Я наробила на початку багато помилок, на деяких моїх сюжетах чи стрімах можна побачити, наскільки є серйозними ці помилки, наскільки вони глибокі і неправильні для журналіста, але, на жаль, на практиці я навчилася поводитися адекватніше, але шкода, що на це пішло близько місяця, не більше, тому що я не вилазила з фронту, швидко вчилася.

Я могла знімати крупним планом тіла бойовиків, сепаратистів, на їхньому фоні писати стендапи, це виглядало, скажімо так, стрьомно і не правильно», — говорить журналістка.

«Тож яку роль у збройному конфлікті відіграють журналісти?», питаю у медіатренера Сергій Штурхецького. У відповідь він нагадує мені про роботу Луганської обласної телерадіокомпанії наприкінці 2013 – початку 2014 року. Саме там я працювала до фактично до червня 2014-го.

«Зрозуміло, що коли під час війни прийшли озброєні люди і сказали «теперь все должно быть по-честному», то тоді у журналіста немає вибору. І так на Луганській ОДТРК довго майорів блакитно-жовтий прапор, скільки міг. Але, зрозуміло, що говорити про стандарти під дулом автомата дуже важко. Але, виявляється, що ми так би мовити йшли до нього і раніше, не маючи дула, маючи, можливо, якісь меркантильні інтереси і серйозно до цього не ставлячись.

Якщо журналісти мають можливість говорити так, що їхнє слово у мільйонах вухах, очах, то, очевидно, і питається більше. Журналіст має глибше розуміти моменти і не використовувати журналістику як пропаганду.

Тоді журналістика перетворюється на інформаційне кілерство. Відповідальність суто моральна, але вже є прецеденти, зокрема, після геноциду в Руанді, коли редактори, які відповідали за інформаційну політику, поплатилися. Вони постали перед судом і отримали вироки. Те саме було і після другої світової війни, коли люди, які відповідали за пропаганду, вони теж біли переслідувані і по них теж були вироки», — говорить Сергій Штурхецький.

У цьому випуску звертаємося за досвідом до молдавських колег, які пишуть про життя у невизнаному Придністров’ї. Журналіст та ведуча телекомпанії Publika TVОксана Боднар зазначає, що зараз є певні складнощі із доступом на неконтрольовану частину країни.

«У нас доступу до регіону зараз практично немає. У 2012 році, коли я почала роботу, ми туди могли їздити, робити репортажі. Після 2014 року нам не видають акредитації. Фактично через наше бюро з реінтеграції, віце-прем’єра з реінтеграції ми можемо запросити акредитацію. Це певний дозвіл тільки на одну подію, на кілька годин, щоб в’їхати в регіон і зняти цей сюжет. Тривалий час у нашого телеканалу не було туди доступу. Минулого року ми вперше за кілька років змогли туди дістатися — до Дубосарського району і знімати про Дубосарського фермерів. Це одна з тих поїздок, що була нам доступна. До того було легше з цим. Акредитацію нам на місяць робили і ми без всяких проблем туди», — говорить Оксана Боднар.

Слухайте повну розмову в доданому звуковому файлі

«Здійснено у рамках проекту «Зміцнення ролі ЗМІ в розбудові миру в Україні», який виконує ГО «Демократичні та громадські ініціативи» за підтримки Відділу преси, освіти та культури Посольства США в Україні».

«Здійснено в рамках проекту за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США. / Supported by the Media Development Fund of the U.S. Embassy in Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the U.S. Government».

Напишіть відгук